консультации по различного рода правовым вопросам;Практично всі казки закінчуються весіллям. З такої нагоди влаштовуються багатоденні святкування, повні побажань добра і щастя. Однак, казки нічого не говорять про будні новоспеченої сімейної пари, а саме: про сварки, недорозуміння, непорозуміннях, банальну розбіжність інтересів. Тим часом, такі «побутові дрібниці», накопичуючись, спонукають подружжя задуматися про розірвання шлюбу.
Чи варто зберігати шлюб?
Насправді, розлучення лише здається легким рішенням будь-яких проблем. На практиці, не рідко виявляється, що розлучення саме стає величезною проблемою. Подружжя, наслухавшись казок, виявилося нездатним берегти сім'ю - тим більше, воно не зможе гідно витримати складнощів, пов'язаних з розлученням.
Взагалі, більшість проблем подружжя є результатом непорозумінь та обопільної нездатності до конструктивного діалогу. Фактично, причинитаких проблем суб'єктивно-психологічні, не пов'язані з об'єктивно існуючими обставинами. Законодавці це, до речі, розуміють - наприклад, закон дозволяє судді відкласти розгляд на строк до півроку, даючи, таким чином, подружжю час розібратися в конфлікті і примиритися. Тобто подружжя, яке бажає розлучитися, буде змушене чекати шість місяців тільки до моменту початку розглядів. Якщо врахувати, що дослідження обставин теж вимагає часу, то щасливий момент отримання свідоцтва про розлучення може відсунутися в неозорі дали. Що ж робити, якщо хочеться розлучитися скоріше?
По-перше, потрібно визначити, чи дійсно єдиним рішенням є розлучення. Зрештою, розлучення зачіпає інтереси не тільки самого подружжя, а й інших близьких людей: дітей, родичів, друзів, часом, навіть, колег і ділових співробітників. Якщо подружжя (або один з них) зважили всі обставини і прийняли остаточне рішення, то, по-друге, йому буде розсудливим звернутися до юриста за допомогою. Фахівець підкаже, як правильно сформулювати заяву до суду, допоможе вирішити інші супутні питання. Нарешті, по-третє, потрібно набратися терпіння і стійкості, так як оточуючі можуть сприйняти збереження чужої сім'ї своїм обов'язком і не посоромляться нав'язувати власне бачення ситуації.
Чому ж сім'ї розпадаються?
Причин, звичайно ж, чимало. Втім, їх можна об'єднати в кілька великих груп.
Перша - неповага до інституту шлюбу. На жаль, мало хто з наречених вважає, що шлюб - це союз на все життя. Більшість воліють формулювання «якщо що, завжди можна розлучитися». Рідко хто, насправді, готовий докласти зусиль для збереження шлюбу - що закономірно виливається в розлучення.
Друга причина розлучень - непідготовленість сторін до шлюбу. Пари часто сприймають шлюб (так само, як і співжиття) не як серйозні зміни у власному житті, а як різновид розваги. Ні наречений, ні наречена часто не розуміють соціальної ролі сторін, обов'язків і обмежень, що накладаються шлюбом - і природно, не готуються стати хорошим чоловіком або гарною дружиною. Кожен очікує, що чоловік буде йому допомагати, пестити його і леліяти - але зовсім не готовий робити все це для своєї другої половинки.
Третя група причин - нездійснені очікування. У період залицяння кожен намагається показати себе з кращого боку. Наречена годинами наводить красу, без кінця пече пироги і намагається розібратися в тонкощах футболу. Наречений не забуває регулярно голитися, скуповує квіткові магазини і, навіть, погоджується ходити у філармонію. Обидва здаються один одному вельми цікавими, загадковими і неповторними, а сплески гормонів додають романтичності. Здається, що з такою людиною варто пов'язати життя. Проте, після отримання штампа в паспорт чарівність та романтичність розсіюються: у сімейних буднях складно приховувати негативні якості. З'ясовується, що дружина не так вже любить футбол і готувати згодна тільки під гарматним прицілом. Так само як і те, що чоловік мало заробляє, не розрізняє Глінку від Бетховена і пристрасно любить розставляти шкарпетки по кутах. Обидва усвідомлюють, що власні мрії і бажання не реалізуються, а поруч - зовсім не та людина, яка потрібна. Дрібні непорозуміння розростаються до великих образ, вони підігріваються зачепленим самолюбством і перетворюються у важковирішувані конфлікти. Зрештою, парі набридає постійно сваритися і вона вирішує розлучитися.
Примітно, що всі перераховані групи причин, не настільки серйозні, як здається на перший погляд. У більшості випадків, проблеми можна розв'язати, а шлюб можна врятувати - для цього потрібно лише відступити від власних егоїзму і гордості, спробувати зробити крок назустріч партнеру. Ні психологи, ні юристи не радять поспішати з рішенням про розлучення, якщо причини відносяться до числа наведених вище. Однак, є ряд ситуацій, в яких з розлученням краще б поквапитися. Умовно цю групу можна назвати «небезпечною для фізичного або психічного благополуччя членів родини».
Що входить в цю групу?
Найчастіше, коли один з подружжя - як правило, дружина - піддається тиску і насильства з боку чоловіка. Зовсім необов'язково йдеться про фізичне насильство, адже гнобити іншого можна різними способами. Наприклад, насильство може носити психологічний характер: чоловік постійно ображає і принижує дружину, обзиває її саму, її родичів і друзів, нехтує її інтересами і смаками, її здібностями і бажаннями; висловлюється про близьких дружини у принизливій формі і так далі. Нерідко, до цього додається економічний утиск, коли чоловік вимагає звіту про кожну, витрачену дружиною, копійку, дорікає в марнотратстві, не дозволяє витрачати гроші на особисті потреби дружини. Паралельно, виникає заборона на те, щоб дружина сама заробляла гроші, витрачала час на щось поза домом, спілкувалася з друзями і знайомими. Досить поширене сексуальне насильство: чоловік задовольняє власні потреби, не цікавлячись бажаннями дружини. Нерідко, ці та інші форми насильства поєднуються між собою і посилюються погрозою насильства над іншими особами - наприклад, дітьми. Звичайно ж, може статися і зворотна ситуація, коли дружина піддає насильству чоловіка і дітей, такі випадки зовсім не так рідкісні, як може здатися.
Фази насильства
Психологи виділяють кілька фаз, по яких йде розвиток типового сюжету насильства. Першою йде фаза невеликого напруження. Гвалтівник прискіпується до жертви з дрібниць, наривається на конфлікт, стає дратівливим і нервовим. Партнер, як правило, намагається згладити кути, вважає що все гаразд і потрібно просто перечекати. Нерідко, не стійкий стан гвалтівника пояснюється тиском зовнішніх обставин - від проблем на роботі до положення Місяця і спалахів на Сонці. У цілому, проблема заперечується, хоча напруга, незалежно від обставин, тільки зростає.
Друга фаза характеризується припадками і огидними витівками гвалтівника. Гвалтівник не може себе контролювати, а жертва - не може протистояти агресії. Цікаво, але будь-які дії, так само як і бездіяльність, жертви викликає новий сплеск насильства.
Третя фаза - замалювання гріхів. Гвалтівник розуміє, що винен, і намагається загладити провину подарунками, вибаченнями і запевненнями в любові. Попутно, він м'яко переконує жертву в тому, що його провина не настільки велика, як здається. Більше того, вина, насправді, лежить на жертві - партнер щось не вірно зробив або, навпаки, не зробив, і сам спровокував сварку. Поступово гвалтівник перестає відчувати докори сумління і стосунки знову переходять в першу фазу.
Б'є - значить любить
Деякі дружини в такій ситуації сприймають насильство як належне: сакраментальне «б'є - значить любить» дурить голови не одному поколінню. Любить-то він любить, але тільки не дружину, а власні бажання і відчуття переваги. Йому приємно відчувати себе сильним, здатним тримати іншу людину в підпорядкуванні, але до любові, тим більше романтичної, це не має ніякого відношення. Раз за разом він буде все грубішим й грубішим, примушувати жертву до виконання власної волі, знищуючи і затоптуючи партнера як особистість.
Очевидно, що в такій ситуації єдиний вихід - розлучення. Тим більше, що таких заходів, як, наприклад, роздільне проживання, законодавство України не визнає. Тобто, жертва насильства не може уникнути агресії гвалтівника інакше, як шляхом розлучення. У такому випадку, дуже важливо звернутися за допомогою до юриста: він подбає про те, щоб шлюборозлучний процес не затягувався, а жертва насильства була в безпеці.
Втім, не варто приймати рішення на основі одиничного випадку. Ніхто з нас не досконалий, а стрес може перетворити, навіть, дрібну мишку на небезпечного звіра. Так що перш, ніж бігти до суду, потрібно оцінити, чи справді йдеться про систематичне насильство, або це просто не вдалі сексуальні фантазії вашого партнера. Часом, для такої оцінки потрібна допомога фахівця.
- Якщо чоловік - гвалтівник, то навіть дочекатися судового розгляду може бути складно. Що можна порадити в такому випадку? По-перше, потрібно завжди готуватися до гіршого. Не варто чекати краю, краще при перших же ознаках небезпеки перебратися до друзів-сусідів або викликати співробітників правоохоронних органів. Вельми розумно підготувати якомога більше свідчень по кожному факту насильства - це допоможе домогтися розлучення в найкоротші терміни.
- По-друге, потрібно продумати кілька варіантів розвитку подій. Можливо, доведеться втекти в якесь безпечне місце - значить, необхідні документи, ліки і деяка кількість грошей завжди повинні бути напоготові. Або в результаті конфлікту можуть постраждати діти - значить, потрібно підготувати їх і пояснити, як потрібно себе вести.
- По-третє, не потрібно боятися: коли-небудь все закінчиться. Краще продумати, як не допустити контактів з гвалтівником після розлучення. Якщо зосередитися на позитивному, стане легше.
- Нарешті, по-четверте, не потрібно боятися звертатися до фахівців. Навіть, якщо немає грошей на послуги юриста та психолога, можна звернутися в безкоштовні консультації. Професіонал має більш широкий погляд на речі, значить, дасть слушну пораду.
Если учесть быстрый ритм современной жизни, то юридическая помощь должна предоставляться в кратчайшие сроки и быть доступной в любое время суток, в том числе и онлайн.
