консультации по различного рода правовым вопросам;Питання, пов'язані із заповітом, розглядаються в Цивільному Кодексі України. Законодавство визначає заповіт як дію, що виконується заповідачем в односторонньому порядку. Заповітом громадянин висловлює свою волю щодо того, як слід розпорядитися його майном. Заповіт не може бути виконаний усно: закон визнає лише письмову форму. Заповіт має бути складений за певними правилами- інакше, він може бути визнаний недійсним.
Так, заповітскладається і підписується заповідачем особисто: не допускається, щоб документ було підписано довіреною особою. Якщо заповідач недієздатний чи обмежено дієздатний, то складений ним заповіт вважається дійсним. У заповіті обов'язково має бути зазначено місце написання, вказана дата (якщо заповітів декілька, то дійсним вважається найпізніший). Заповіт має бути завіренопідписом особи, уповноваженої законом на посвідчення документів (тобто нотаріуса, головного лікаря лікарні, капітана судна і так далі, залежно від обставин, спонукаючих написання заповіту), відповідно до закону.
Заповідати можна тільки майно, що належить спадкоємцю
Заповідач може розпоряджатися тільки дійсно належним йому майном - наприклад, не може заповідати продану квартиру. Також у заповіті не може бути положень, що суперечать законодавству. Наприклад, заповідач не може передавати своє майно в користування, не може виключити спадкоємців, які мають обов'язкову частку.
Зазначимо, що, опікун недієздатної особи не може скласти заповіт від імені опікуваного. Аналогічно, він не може скасувати або змінити заповіт, якщо він був складений та завірений до втрати заповідачем дієздатності.
Законодавство передбачає кілька видів заповітів, які можуть використовуватися в різних ситуаціях.
Якщо заповідач бажає заповідати певній людині чи організації не все своє майно, а лише певну частину («картини з холу заповідаю галереї»), то він може скласти частковий заповіт. Якщо заповідач точно визначив, яка частина його майна відійде конкретному спадкоємцеві («дружині - сервіз, дочці - машину»), то це називається натуральним заповітом. Якщо заповідач вимагає розділити спадок в певних пропорціях («все моє майно має бути розділене порівну між дружиною, дочкою та сином»), такий заповіт називається пропорційним. Описані вище види заповітів можна комбінувати, тоді заповіт буде змішаним. Нарешті, заповідач може поставити умови, при виконанні яких спадкоємці отримають свою частку. Такий заповіт називається заповітом з умовами.
- Заповіт може бути складено окремим громадянином на приватне майно (приватний заповіт) або подружжям на майно, нажите ними в шлюбі (заповіт подружжя).
- Заповіт може бути складено і завірено в присутності свідків або, навпаки, його зміст може бути приховано, навіть, від нотаріуса (секретний заповіт).
Втім, вище розглянуті тільки можливі види, які передбачені законом. На практиці багато з них неможливо використовувати, оскільки процедури їх застосування не реалізовані, або, навіть, не розроблені. Наприклад, формально закон дозволяє завіряти заповіт не тільки нотаріусу, а й деяким іншим особам. Однак вони нерідко виявляються юридично безграмотними: заповіт складається та засвідчується з грубими помилками, через що він визнається недійсним.
Если учесть быстрый ритм современной жизни, то юридическая помощь должна предоставляться в кратчайшие сроки и быть доступной в любое время суток, в том числе и онлайн.
