консультации по различного рода правовым вопросам;На жаль, юридична грамотність населення України залишає бажати кращого. Мало того, що більшість громадян не знає законів, так ще й за консультацією воліють звертатися не до юристів, а до родичів і знайомих. Звичайно, якщо питання малозначуще, такий підхід виправдано: зрештою, час юриста коштує грошей. Однак, якщо мова йде про щось важливе - наприклад, потрібно отримати нерухомість у спадок- краще скористатися точними відомостями з вуст знаючих людей. Дуже важливо знати і розуміти, як оформити право на спадщину.
Спадщина і її отримання
Нерідко, громадяни через незнання роблять не ті дії, які вимагаються від спадкоємця (або, навпаки, не здійснюють потрібні). Деякі, взагалі, не підозрюють, що право на спадщину потрібно отримувати. В результаті, спадкоємець залишається без належного йому майна. Починаються тривалі походи в юридичні контори, суди та інші інстанції. Адже своєчасна консультація юриста дозволила би обійтися без зайвих витрат грошей і нервів.
Взагалі, питань, пов'язаних з передачею і отриманням спадщини, дуже багато. Хто може отримати спадщину? Як заявити про свої претензії? Як отримати право на спадщину? Які виплати, у тому числі, податкові, доведеться зробити? Спадкодавцю питання спадщини теж цікаво: мало кому захочеться, щоб його майном розпоряджалися сторонні безправні особи.
Загальновідомо, що отримати спадщину можна або за заповітом, або за законом. Написання заповітів в Україні порівняно рідко. І один, і інший варіанти спадкування мають свої позитивні сторони і свої недоліки.
Спадкування за законом
Почнемо з найбільш звичного для громадян України варіанту - спадкування за законом. Як відомо, всі родичі померлого шикуються в черги спадкування. У згоді з чинним законодавством таких черг п'ять. До першої входять найближчі родичі - батьки, чоловік, діти. Решта черги складається з більш далеких родичів або родичів.
За визначенням, першими право спадкування отримують родичі першої черги. Це, втім, не означає, що саме вони і отримають спадщину. Так, спадкоємець може не прийняти спадщину. Його можуть виключити з черги спадкування (таке відбувається у виняткових випадках і виключно за рішенням суду, але все ж). Родичів першої черги банально може вже не бути в живих. Якщо перша черга порожня, то право спадкоємства переходить до другої черги. Після них право переходить до третьої черги і так далі.
Всі родичі, які вважають себе в праві отримати спадщину, повинні заявити нотаріусу про свої домагання. Для написання заяви та надання інших необхідних документів у спадкоємця є шість місяців. Спадкоємець абсолютно вільно може відмовитися від спадщини. Закон дозволяє йому передати своє право іншому спадкоємцю. Якщо спадкоємець запізнився із заявою чи, взагалі, не проявив ніякої активності, це буде прирівняно до відмови від спадщини.
Спадкоємець може не знати, що має якісь права на спадщину. Приміром, він проживає дуже далеко і не підтримує зв'язок з спадкодавцем або не знає про смерть останнього. Очевидно, що він не заявить про вступ у спадщину належним порядком - і настільки потрібна нерухомість виявиться у власності інших спадкоємців, що мають набагато менше прав. Доводиться ініціювати судовий розгляд - а це, як відомо, і час, і гроші, і нерви.
Серед обивателів поширена думка, нібито зовсім необов'язково звертатися до нотаріуса, якщо спадкоємець постійно проживає в успадкованій квартирі. Ніби, як спадок вже прийнято. Однак знання законодавства захистить від подібної помилки. Прийняти спадщину і отримати право власності - поняття різні. Будь-який спадкоємець повинен слідувати порядку.
Частки спадкоємців
Тепер уточнимо, що спадщина являє собою усе майно, усі права та обов'язки спадкодавця. Тобто, спадщина являє собою не тільки квартиру або машину, але також і інші речі. Більше того, деякі зобов'язання теж перейдуть у спадок. Наприклад, якщо спадкодавець виплачував кредит, то обов'язок завершити виплати перейде спадкоємцю. Якщо спадкодавець дбав про утриманців, то цей обов'язок також стане обов'язком спадкоємця. А от якщо спадкодавець був засновником господарського товариства, то спадкоємець може і не отримати місце в ньому - залежить від положень статуту товариства. Спадкоємець не може прийняти, наприклад, квартиру, але відмовитися від виплати кредиту - він або прийме спадщину повністю, або повністю ж від неї відмовиться.
Отже, на спадок можуть претендувати всі спадкоємці однієї, найближчої, черги. Якщо спадкоємець в цій черзі тільки один, то він отримує весь спадок. Що робити, якщо спадкоємців однієї черги декілька? Зазвичай, спадщина ділиться порівну. Якщо спадкоємців двоє, то кожен отримує половину. Якщо десятеро - десяту частину. Однак, у кожному правилі є винятки. Виявляється, частки спадкоємців можна змінити.
По-перше, самі спадкоємці можуть домовитися про це. Приміром, один із спадкоємців забезпечений житлом, другий - ні. Тоді вони можуть домовитися, що отримана у спадок квартира повністю перейде другому, а іншому - майно буде поділено навпіл. Або спадкоємці можуть домовитися про інший розмір часток. Спадкоємці повинні будуть укласти угоду (звичайно ж, у письмовій формі) і завірити його у нотаріуса. При складанні свідоцтва про право на спадщину нотаріус врахує цей документ.
Якщо домовитися не виходить, проте один із спадкоємців вважає, що має право отримати трохи більше за інших, він, по-друге, може звернутися до суду. У суді ж можна спробувати позбавити когось із спадкоємців права на спадщину. Приміром, один із спадкоємців постійно доглядав за спадкодавцем, допомагав йому і підтримував його. Крім того, цей спадкоємець відчуває серйозні матеріальні труднощі. Другий спадкоємець, навпаки, забезпечений і за життя спадкодавця мав з ним дуже погані стосунки - навіть, спадкодавець за життя неодноразово заявляв, що не бажає залишати йому хоч якусь спадщину. У такій ситуації суд може або зовсім виключити другого спадкоємця з черги на спадкування, або зменшити його частку у спадщині, передавши її частину першому спадкоємцю. Нотаріус під час розподілу спадщини врахує рішення суду і відобразить його в свідоцтвах.
Заповіт
Дуже поширений в країнах Європи, проте відносно рідкісний для України варіант отримання спадщини за заповітом. Якщо вже через спадкування за законом виникає чимало судових суперечок, то з приводу спадкування за заповітом їх і, поготів, багато. Справа в тому, що за заповітом спадкоємцем може стати абсолютно будь-яка людина - не обов'язково родич - або, навіть, не людина, а організація. По суті, закон дозволяє спадкодавцеві відписати майно, навіть, державі - було б бажання. Природно, подібні варіанти ніяк не влаштовують спадкоємців за законом.
Тому дуже часто родичі померлого подають до суду вимоги визнати заповіт повністю або частково не дійсним. Не рідко, такі заяви задовольняються - тобто, воля спадкодавця-таки не виконується. Якщо спадкодавець не бажає подібних розглядів, йому доведеться дотримуватися певних правил.
Юристи не дарма вважають спадкування за заповітом більш складним. По-перше, до оголошення заповіту нікому не відомо, хто саме отримає спадщину. Спадкодавець вільно може відписати частину майна абсолютно стороннім людям і при цьому позбавити законних спадкоємців їхніх часток. Тобто, юристам практично неможливо робити прогнози. По-друге, хоча набір правил спадкування за заповітом і без того невеликий, проте закон передбачає кілька винятків.
Наприклад, спадкоємець, виключений із заповіту, однак що має особливі обставини (втрата працездатності), все одно отримає невелику частку спадщини. Неповнолітніх дітей також не можна позбавити деякої частки спадщини. Це означає, що юристам доведеться потрудитися для того, щоб спадкоємці отримали належне - потрібно враховувати одночасно безліч факторів. Нарешті, по-третє, чим складніше якась процедура, тим просторіше поле для шахрайства. Юрист повинен стежити ще й за чистотою дій спадкоємців.
Види заповітів
Закон передбачає декілька видів заповітів, які можна використовувати в різних ситуаціях. Спадкодавець має право вільно писати і відкликати заповіт - він може хоч щодня писати новий. Законну силу має тільки найпізніший заповіт. Дата написання, особистий підпис спадкодавця і віза нотаріуса є обов'язковими складовими заповіту.
Заповіт може бути публічним: тобто його зміст може бути відомий і нотаріусу, і спадкоємцям. Заповіт має бути складений за певними правилами. Спадкодавець повинен бути дієздатним, не повинен перебувати під впливом наркотичних чи інших затуманюючих розум речовин. Зазвичай, заповіт пише сам спадкодавець - навіть, написання через представника неприпустимо. Однак, у виняткових випадках, дозволено, щоб заповіт писав нотаріус під диктовку спадкодавця і в присутності двох свідків. У заповіті потрібно вказати такі подробиці, як дата і місце складання. Завірити такий заповіт повинен нотаріус. Іноді допускається, щоб заповіт завіряли особи, прирівняні за повноваженнями до нотаріуса. Правда, краще уникати їх послуг, оскільки, в законах вони розбираються досить посередньо.
Не варто писати заповіт без особливих на те підстав. Написання заповіту виправдано, якщо, приміром, спадкоємців декілька, а спадкодавець бажає залишити майно тільки одному з них. Або якщо він бажає передати спадщину далекому родичу, людині, яка не є родичем або організацією. Якщо ж текст заповіту, за невеликими винятками, повторює положення чинного законодавства щодо спадкування за законом - краще не варто витрачати сили і засоби.
Закон дозволяє спадкодавцеві написати секретний заповіт - зміст такого заповіту невідомий навіть нотаріусу. Написати такий заповіт не складно, головне, не забувати про правила написання заповітів. Лист із заповітом запаковується в конверт, той запечатується. Нотаріус ставить візу на конверті, після чого приймає конверт на зберігання. Після смерті спадкодавця нотаріус викликає всіх зацікавлених осіб, запрошує не менше двох свідків. У їхній присутності конверт розкривається, а заповіт зачитується. Складається протокол події, в якому обов'язково вказуються положення заповіту. Навіть, якщо сам заповіт згодом буде втрачено, нотаріус може скористатися протоколом для того, щоб виконати волю померлого.
Чинним законодавством передбачається ще кілька специфічних видів заповітів. Вони, звичайно, цікаві й можуть використовуватися в ряді випадків. Проте, їх особливості не дозволяють спадкодавцям широко ними користуватися. До таких можна віднести заповіт подружжя або заповіт з умовою.
Оформити спадок
Як вже було сказано, у всіх претендентів на спадщину є півроку з дня смерті спадкодавця для того, щоб заявити про свої претензії. Для цього потрібно з'явитися до нотаріуса і скласти відповідний заповіт. Крім заяви потрібно буде надати ще безліч паперів. Якщо нотаріус вважатиме, що якихось паперів не дістає, в зазначені терміни їх потрібно буде надати.
Трохи про гроші. Спадкоємці першої черги звільняються від податку. Інші повинні будуть заплатити п'ять або більше (навіть до 15) відсотків від вартості спадщини. Ухилитися не вийде, оскільки нотаріус повідомить до податкової про спадок, який перейшов у право власності.
Припустимо, що спадкоємець затримався і не з'явився до нотаріуса за півроку. Він може звернутися до суду і попросити відновити терміни. Звичайно, доведеться доводити суду, що мали місце непереборні обставини, а зовсім не лінь напару з халатністю. Якщо вдасться, то суд дасть спадкоємцю додатковий час на те, щоб утрясти формальності.
Если учесть быстрый ритм современной жизни, то юридическая помощь должна предоставляться в кратчайшие сроки и быть доступной в любое время суток, в том числе и онлайн.
